Садибу закладено в 1871 році батьком драматурга Карпом Тобілевичем. Назву садиба отримала на честь дружини Тобілевича – Надії Тарковської. Згодом, його син Іван Карпенко-Карий, обирає цю садибу місцем свого постійного проживання.

Спочатку сім’я Тобілевичів вела тут скромне натуральне господарство, але згодом, після повернення з політичного заслання, Іван Карпович оселяється на хуторі та вирішує перетворити його на “оазис в степу”.

Дружина Тобілевича – Надія Тарковська. Її ім’ям названий хутір.

Дружина Тобілевича – Надія Тарковська. Її ім’ям названий хутір.

На “Хуторі Надія” українським драматургом було написано 11 п’єс із 18, які увійшли в золотий фонд національної класичної драматургії. Серед них: “Сто тисяч”, “Хазяїн”, історичні драми “Сава Чалий”, “Гандзя” та інші.

План заповідника-музею

План заповідника-музею

Треба сказати, що в різні часи в садибі проживали “корифеї українського театру” Микола Садовський, Панас Саксаганський, М. Садовська-Барілотті. Тут зустрічалися талановиті митці М .Заньковецька, М. Кропивницький, М. Старицький та багато інших відомих театральних діячів, письменників і художників.

Сьогодні до комплексу садиби входять: батьківська хата, меморіальний будинок, приміщення літературно-меморіального музею, парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва “Хутір Надія” (площею 11 га) та ставок. Встановлено пам’ятник-погруддя І. Карпенка-Карого. Нині тут постійно проводяться традиційні театральні свята “Вересневі самоцвіти”.

Родинні хати сім'ї Тобілевичив-Тарковських

Родинні хати сім’ї Тобілевичив-Тарковських


Держаний заповідник-музей “Хутір Надія” (с. Миколаївка, Кіровоградський район).

В 1956 року “Хутір Надія” оголошено державним заповідником-музеєм. Відтоді заклад працює на правах відділу Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. У заповіднику-музеї експонується близько 2 тис. предметів, значна частина яких передана сім’єю Тобілевичів-Тарковських. Щорічно садибу відвідують понад 4 тис. гостей з різних куточків України та зарубіжжя. Загальна кількість співробітників музею 13 осіб, директор заповіднику-музея – Чорний В.Г.